ВИЙТИ З АРБІТРАЖНОГО СВІТУ: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

Віта: Ооох, з чого б почати 😅 Насправді, звільнитися зі стабільної роботи та поринути у повну невідомість було одним з найкращих і одночасно одним із найскладніших рішень мого життя!

За цим стояли сумніви, страхи, кохання, великі мрії та амбіції. Тому моя маленька сповідь — до вашої уваги.

Віта: Почалося все з того, що я прийшла у цей ринок, не маючи жодного уявлення, що таке афіліейт, трафік, вертикалі, гемблінг. Це був для мене темний ліс. Натрапила випадково на вакансію SMM-менеджера і вирішила спробувати. За плечима було 6 років досвіду на різних, не схожих між собою, роботах та курс із SMM за 100$, який я купила під час ковіду, щоб змінити своє життя😂. А, і диплом маркетолога, який у мене ні разу так і не запитали).

Я завжди була ідейною людиною, тому маленька зарплата мене не налякала — головне, щоб була можливість вчитись та рости у новій сфері. У мене повірили (чи я сама себе переконала 😅), і в результаті взяли на проєкт, який щойно запустився й активно розвивався. Моє власне зростання відбувалося одночасно зі зростанням проєкту.

З часом до мене дійшли стереотипи про те, що тут гроші ллються рікою і що це досить розвинена та заряджена сфера на СНД-просторі. Але гарна картинка сама не приходить. Щоб чогось досягти, потрібно було ЄБШ. А з урахуванням того, що проєкт був досить молодий, доводилося бути універсальним солдатом і працювати за трьох. Не знаю, чому, але від самого початку не було цього прагнення зануритися в ринок надто глибоко. Завжди більше імпонувало бути за кадром, проте піднімати проєкт і реалізовувати кар’єрні амбіції. Можливо, тому що десь внутрішньо я відчувала: цей трансльований лайфстайл — не зовсім моє.

Я занурилася в процеси з головою — у якийсь момент ця робота стала для мене всім життям. Коло спілкування, теми, виконання задач — усе так чи інакше було пов’язано з роботою, витіснивши власні вподобання і мрії, які робили мене мною. З часом я стала тімлідом, мені допомогли з релокейтом (за це я вдячна окремо, бо це був доленосний переїзд) та підняла планку зарплати. Здавалося, досягла всього, чого хотіла. Але всередині постійно було відчуття незадоволення.

Віта: Насправді, перші думки промайнули на занятті з англійської. Який взаємозв’язок — запитаєте ви. Якось на одному з занять викладач задав банальне питання: “Чим би ти займалась, якби гроші не мали значення?”.

І я відповіла без краплі сумнівів: “Я б подорожувала світом, знімала б про це відео і показувала людям. А в кінці життя зняла б великий автобіографічний фільм, у якому б постаралась донести, як важливо прислухатись до себе і прожити життя так, як ви того хочете, а не так, як вам нав’язали”. Вийшовши з кабінету, я усвідомила, що живу не так, як мрію. Звучить дещо пафосно, так, хахаха. Але я зрозуміла, що на роботі я вже винятково через гроші, хоча завжди була і лишаюся ідейною людиною. Тому я прийняла рішення бути собою і не зраджувати принципам.

Так, я активно розвивалася у цій сфері, і, скоріш за все, змогла б досягти великих вершин. У мене були гроші, визнання. Але чи робив цей успіх мене мною? У свої 25 (можливо, це була вікова криза) я все частіше почала замислюватись, що йду не за покликом душі та займаюся чимось не тим. Бізнесовий Олімп мене більше не приваблював, а збирання кар’єрною драбиною перетворилося на виснажливе кардіотренування.

На всі ці глибокі роздуми про життя дуже вплинула війна, а потім переїзд.

На той момент я вже жила пів року у Варшаві. Як я казала вище, переїзд став доленосним для мене. Почувши мої роздуми, чи то Всесвіт посприяв, чи просто стався банальний збіг, але саме в цей момент я познайомилась з моїм майбутнім хлопцем, який почав транслювати мені, що робота — це робота, вона не має бути сенсом твого життя. І познайомились ми з ним, до речі, на роботі (ахахаха, і це ще одна причина, чому я їй вдячна). Спершу я сприймала це скептично, переконувала його, що потрібно бігти, досягати вершин, заробляти більше грошей, ще більше грошей, а потім ще більше грошей. А тоді замислилася — гроші та успіх, це все класно, але запитай у представників сфери, що за усіма цими щоденними перевірками статки та офісною роботою робило востаннє їх по-дитячому щасливими, і я впевнена, більшість не зможе дати відповідь на це питання.

Тож я звільнилася. До речі, за цим теж стоїть невелика історія. Хлопець вмовляв мене звільнитись, тому що він досить традиційних поглядів і йому мої кар’єрні амбіції не дуже імпонували. А я, “сильна й незалежна”, боялась залежати від чоловіка і сказала: поки не назбираю певну суму — звільнятись не буду. Дала собі пів року на це. Але не тут було. Одного вечора, взявши келих вина собі й подавши інший мені, він сказав тост: “За твоє звільнення!”. Під мій здивований вираз обличчя він показав мені мій Binance, на якому була сума, яку я озвучила 😂 Під його “ну що, ти обіцяла” я написала своєму керівнику про звільнення.

До цього за плечима у кожного уже був пул відвіданих країн, і ми зрозуміли, що це наше спільне захоплення, на яке ми хочемо витратити майбутні роки і яке ми зможемо монетизувати. До речі, з часом звільнився і він. Тому, взявши наші подушки, ми почали подорожувати світом.

Віта: Точно ні. Навіть навпаки, вдячна собі за нього. Зараз ми повністю поглинуті подорожами. Стараємось обирати віддалені та найменш туристичні куточки планети. Сама думка, що ми втілюємо в життя власну мрію, мурашить і приводить в екстаз. Постійні пригоди, випробування, цікаві знайомства з абсолютно різними культурами та людьми, екзотика та аскетизм — все це стало ритмом нашого життя.

За плечима вже двотижневий тріп океаном на каяку островами Раджа-Ампат, дослідження зелених оазисів у серці Оману, підкорення гірських вершин Грузії та ще безліч цікавих місць, на які точно не вистачить статті. До речі, зараз ми в експедиції Африкою. Збираємось проїхати навколо континенту на мотоциклі за 365 днів. Ось воно — підтвердження особисто для мене правильності вибору.

Тут, десь не завжди в комфортних умовах на різних краєчках світу, я почуваюся справді беззаперечно щасливою. Ці емоції хочеться переживати тут і зараз, запам’ятовувати й викарбовувати в пам’яті кожен момент. Тут відчувається життя.

Віта: Насправді, це питання, яке, мабуть, я чую найчастіше. Так, на практиці не все так просто, як я описувала вище. На жаль, гроші нам із тропічними дощами з неба не падають)

Зараз ми подорожуємо на капітал хлопця, який збирав його з 18 років. А щодо мене — я теж не сиджу на місці. І зараз буде відповідь на запитання, чи можливо вийти з арбітражного світу назавжди 😂

Навесні Костя, з яким ми познайомились на минулому місці роботи, звернувся до мене з пропозицією згадати свої маркетингові навички та допомогти запустити проєкт. Концепція медіа мені дуже відгукнулась. Але з моїм ритмом життя було складно щось обіцяти. Домовились, що я запускаю проєкт, беру на себе всі операційні процеси та потім передаю медіа в надійні руки. Але сталось не так, як гадалось. Засмоктало 😂

Але з єдиною різницею — тепер я правильно розставляю пріоритети в житті. І як я писала вище, я ідейна людина, а HWYD — це вже нереально душевне медіа, як і сама ідея його створити. Тому керувати операційними процесами тут — одне задоволення. Я набрала круту команду, яка працює злагоджено, як годинник. І зараз ми разом розвиваємо історію, в успіх якої я вірю, як, мабуть, ніхто інший. Ладно, окрім Кості)

Тому, приємно познайомитись, я Віта — COO у HWYD.

Чи складно все поєднувати? Так. Але я дуже сильно люблю своє життя зараз і те, що в ньому відбувається. Впевнена, що в старості я точно не буду ні про що жалкувати. Якщо доживу, звісно, а то в Африці, самі розумієте, скільки небезпеки…

А ще в мене є неймовірна велика підтримка. Тому, скоріш за все, через якийсь час, коли зможу відпустити від серденька HWYD — я все-таки передам його в надійні руки. Але поки я тут.

А поки підписуйтесь на Instagram і станьте свідками моєї нової історії.