ВАЛЕНТИН ГАЛЬЧУК. Приголомшлива історія важливості вибору хлопця з суворих 90-их, що призвела до HEAD OF BUSINESS DEVELOPMENT MAKEBERRY AFFILIATES

HWYD: Розкажи про своє дитинство: де, в якій сімʼї ти народився?

Валентин: Я народився в Конотопі у звичайній родині. Мама – медсестра, там у нас був свій будинок – навіть половина – ми ділили його з пенсіонеркою. В якийсь момент вона забула вимкнути газ, і наш будинок вибухнув. Після цієї події мама півроку ходила до мера, намагалася вибити нам компенсацію у вигляді квартири, і врешті решт їй це вдалося – нам видали квартиру, в якій, власне, до переїзду в Київ я і жив.

Із батьком мама розійшлася, він згодом відсудив у нас половину цієї квартири, забарикадував її і зачинив двері. Увесь цей час ми з ним не спілкувались – аж до того моменту, поки я не викупив цю квартиру.

У мене був вітчим. Він працював водієм все життя, аж поки не помер. Зараз мама мешкає в Ірландії – вона виїхала від обстрілів через рік війни. Тепер там вона майже заміжня, пристосувалася, у неї все добре – нарешті вона катається і дивиться step by step різні країни Європи.

HWYD: Опиши свій найяскравіший спогад з дитинства

Валентин: Якщо згадувати прям із раннього, то, мабуть, найперший спогад – Московія, цирк, ведмеді катаються на моноциклі, і я в колючому светрі. А найяскравіший цей спогад тому, що коли я повернувся згодом додому, то спалив той светр – можете уявити, наскільки він був мені ненависним 🙂

HWYD: Розкажи про свої юнацькі часи. Як ти проводив час у Конотопі 90-их?

Валентин: У нас в 90-ті було, як ми це назвали, босяцьке місто. Я зростав у сумнівних компаніях – здебільшого тусувався з борцями. Це було моє прикриття від циган і від представників інших районів, з якими постійно ходили на махачі. Одразу скажу – зараз я зовсім інша людина.

Велика заслуга в тому, що я обрав правильний шлях, а не опинився десь у “віддалених місцях” із набитими перстнями на пальцях, належить моєму тепер вже куму, а тоді просто другу. Мені було 14, йому 16 – він був симпатичним підкаченим парубком із татуюваннями вже на той час, і переді мною постав вибір: або з компанією безкінечні розбірки та бійки, або ж тусуватися з кумом в компанії дівчат, спілкуватися про щось окрім тем “район на район” і весело, а не агресивно проводити час. Звісно, я обрав другий варіант.

HWYD: А як із навчанням? – чи вдавалося відвідувати школу в таких умовах?

Валентин: Не регулярно, але вдавалося) вчився я усереднено, позиції я дотримувався – “з усіма нормально спілкуюся” – і з аутсайдерами, і зі шкільними крутеликами. Це дозволяло мені комфортно почуватися у школі, в якій теж серед дітей були свої тогочасні закони. Але, нагадаю, я ще мав друзів-борців, тож до мене не придовбувалися 🙂

Якщо ж по предметам, то все ніяке, окрім права, історії та математики. Великого математика з мене не вийшло, проте вчителька бачила в мені потенціал, і я старався. Закінчив школу я на трієчки і пішов в інститут.

HWYD: Розкажи про свій вступ до інституту.

Валентин: Я приїхав на вступ до КІ СумДУ (Конотопський Інститут Сумського Державного Університету). Піддивився поруч у чувака, який заповнював анкети, було написано “Електронні пристрої та прилади”. Ок, буде і в мене 🙂 А потім, по факту, вийшло, що там 4 математики, 2 фізики… І я зрозумів, що потрапив точно кудись не туди, тому через рік пішов з даного напрямку і змінив його на “Менеджмент організацій”.

Ця історія більше мені зайшла – скажу чесно, я нічого не вчив, гроші нікому не заносив, просто логічним мисленням міг все здавати (ну, крім філософії, етики – всього, де потрібна термінологія, звісно) – я просто описував, які процеси повинні відбуватися, що треба зробити, і, в принципі, у мене екзамени приймали.

HWYD: Чи поєднував ти навчання з роботою?

Валентин: Після першого року навчання я знайшов роботу в Києві, тому пішов з денної форми і приїжджав в інститут винятково здавати сесію. Спершу я працював охоронцем двоє через двоє на будмайданчиках. Але ні цій роботі я надовго не затримався, адже графік 2/2 просто не дає шансів на особисте життя – день після зміни ти висипаєшся, наступний день готуєшся заступати на зміну + я мешкав в Конотопі і ще мав закласти час на доїхати до Києва і назад електричкою.

Потім був магазин – продавець-консультант, а тоді – налаштування оргтехніки, встановлення Windows, перепрошивка, зміна матриці тощо.

Трохи згодом зі знайомим ми відкрили власний сервіс. Все було ок до моменту, коли мій компаньон вирішив, що це його сервіс, а я – його підлеглий. “Цікава” історія, але сайт був у мене на хостингу, тож я його забрав, Більшість замовлень якраз йшла з сайту, і я вважаю цей момент першим кроком такого собі афіліатського маркетингу. У мене був знайомий із власним сервісом, і я йому по RevShare віддавав ліди, які до мене приходили з власного сервісу. Таким чином я заробляв декілька тисяч гривень на місяць просто на пасиві. Але тоді я ще не знав, що таке афф-менеджмент.

HWYD: Памʼятаєш, куди витратив свою першу зарплату і які емоції відчував у той момент?

Валентин: Якщо прям брати першу – то це насправді було ще років у 13. Я влаштувався на оптову базу будівельних матеріалів – розвантажували фури, де пропрацював тиждень. Витратив на якісь гульки, точно вже навіть і не пригадаю.

HWYD:  А як ти взагалі вперше дізнався про партнерський маркетинг і зрозумів, що це сфера, у якій хочеш розвиватися та будувати кар’єру?

Валентин: Після Києва я вирішив тимчасово повернутися назад додому – у мене, скажімо так, почалася чорна смуга в житті, яка затяглася майже на рік. Ми розійшлися з дівчиною, бізнес накрився, вітчим помер від раку, і мене все це підкосило. Я приїхав в Конотоп, навчався Manual QA аби відволіктися від думок, а також ходив в тренажерний зал набирати масу – лікував не тільки душу, але й тіло. Це дало свої плоди – за рік менталочка моя відновилася, тож я повернувся до столиці і влаштувався PPC спеціалістом у компанію Svitsoft, де займався рекламою різних направлень. Попередній досвід я набув самостійно – в мене був інтернет-магазин спортивного одягу, а мій на той час компаньон працював як Inbound Calls – отримував дзвінки, спілкувався з клієнтами і займався логістикою. Тож як влаштовано механізми роботи саме з PPC я знав і мав практичний досвід.

HWYD: Якою була твоя перша позиція, і що входило до твоїх обовʼязків?

Валентин: Я займався “Київміськбудом” – усіма направленнями, які тільки були – продаж парковок, комерційних приміщень і, власне, квартир. За рахунок цього зʼявилося розуміння, що в сфері маркетинга крутяться великі бабки, адже дуже багато грошей проходило через цей Google Ads акаунт, я його самостійно вів, щомісяця щось унікальне робив, і уперся в те, що почав робити великі обсяги, але компанія не могла мені вже релевантно за це платити. До речі, на цій роботі я познайомився зі своєю майбутньою дружиною.

HWYD: Як ти врешті-решт опинився у MAKEBERRY AFFILIATES?

Валентин: Коли я вирішив зайти в стабільну історію, то спершу пішов у баїнг до FB-команди Offer Leader – мої перші кроки саме в iGaming. Але за півроку зрозумів, що топчуся на місці, не росту і не розвиваюся. І тоді зі мною сталася компанія, що згодом відкрила світу Makeberry як один із своїх проявів, над створенням якого ми працювали вже пліч-о-пліч.

HWYD: Як розвивалася твоя карʼєра у компанії, і що наразі входить до твоїх обовʼязків?

Валентин: В компанії я вже більш ніж 4 роки, прийшов на позицію Affiliate manager на власні продукти і займався залученням партнерів на роботу з ППшками і з тімами. Закуповував трафік, показував результати. В принципі, мені пощастило, що мого тогочасного керівника підвищили до позиції Head of Acquisition, тож в мені побачили потенціал за рахунок проактивності і результативності, і зробили тімлідом.

На той момент я закуповував трафіка більше, ніж закуповував наш in-house buying! А тепер увага – вдесятеро! Зараз in-house buying виріс разів в 30-40, тому це сильно мене тішить, і я можу дозволити собі ділитися історією, як воно було на початках.

А тоді починається повномасштабна війна. Ми вимушені були дещо схлопнути обсяги зовнішньої закупки, СНДшні продукти ми швидко продали, а на виручені кошти створили проект RocketPlay, який наразі знаходиться, наскільки мені відомо, на 2-ому місці за платформою SoftSwiss в Австралії. От тоді ми стали великими і точно впізнаваними на весь ринок.

HWYD: Як вирішили продавати трафік?

Валентин: Перші місяці війни, у перервах між тривогами і обстрілами, я працював баєром – ми прийняли таке рішення, аби компанія не потонула. І лив, маю сказати, я достатньо вправно. Тоді ми і замислилися, а чому б нам, власне, не продавати трафік, якщо ми вміємо його генерувати…

Мені запропонували це направлення розвивати – ще тоді незрозуміло, на якій посаді і з якою назвою. Бюджети плаваючі, але – “давай, фігач! Так десь рік ми призвичаювались, налагоджувались, продаючи трафік, а потім логічним рішенням стало оформити все це діло і зробити бренд. Так і зʼявилося MAKEBERRY!

HWYD: Скільки наразі постійних рекламодавців у MAKEBERRY AFFILIATES?

Валентин: Десь 30, може, 40. Це таких, із якими ми адекватно працюємо, які розуміють value нашого трафіка. Буває ж різне: іноді продукти перестають конвертити, іноді наш трафік не метчиться з продуктами, бувають просадки у вигляді сезонності, та суть головна у тому, що у нас недостатньо зараз трафіку, аби задовольнити всі потреби від усіх рекламодавців, з якими ми працюємо. Грубо кажучи, ми спокійно можемо командою біздева і рекламодавців продати трафіка в 5 разів більше – у нас буквально стоїть черга з реклів, для яких нам, по-перше, треба повідливати їх капи, по-друге, потестити. Тому тут, скоріш за все, недостатньо трафіку, аби покрити усі анкапи (наприклад, ми закладаємо на рекла 200-300 депозитів, а він каже “Давайте 1500”), і можна було б у когось їх забрати, але той теж хоче 1500, і доводиться казати “Ні, соррі, півтори ми зальємо, але орієнтуємося на ось таку capacity, яку ми реально можемо на вас відлити”. Тож я намагаюся лавірувати між усіма факторами: від окупності до ризиків. Логічно, наче, було б віддати все в одного рекламодавця, але ж водночас може статися й те, що рекл миттю просто схлопнеться чи закриє гео – від цього ніхто не застрахований. Тому диверсифікація – надважлива у моїй роботі. Щось конвертить краще, щось менше, але повністю в одного рекла ми все не зливаємо.

Зараз ми спеціалізуємося винятково на tier-1, але формуємо команду під tier-3. Сподіваюся, ми там закріпимося, Розуміємо, як масштабнутися там, розуміємо вже деякі продукти, які можуть нормально опрацьовувати цих гравців (платежі, які не дропаються кожні півгодини). Тож в планах – розширитися на Африку та Азію.

Із інноваційного – скоро ми запускаємо систему предікшенів – аналітичних розрахунків на основі різних метрик, скільки ми конкретно грошей зможемо принести партнеру. І на основі цих предікшенів ми плануємо вести перемовини, спираючись на конкретні цифри і очікування як з нашого боку, так і з боку рекламодавця.

HWYD: MAKEBERRY AFFILIATES часто можна зустріти з різноманітними проявами на конференціях – стенди, спонсорство, участь, розіграші тощо. Яка основна мета такої активності, що ви у це вкладаєте особисто як бренд?

Валентин: Проведу аналогію з Coca-Cola – про неї всі знають, всі її пʼють, проте цей напій постійно рекламується по всьому світу! В маркетингу треба завжди бути на видноті, адже так само стрімко, як бренди зростають, про них і забувають, якщо вони випадають із інфо поля.

Також ми несемо меседж через PR про те, що у нас – найкращий FB-трафік на ринку. Ми це підтверджуємо і аргументуємо в живих розмовах в рамках заходів та конференцій. А ще відсотків 20 партнерів на конференціях приходять саме через рекомендації, адже “тікучка” кадрів в ринку висока, ми могли наливати трафік компанії, з якої співробітники попереходили в інші компанії, і тепер вже представники їх нових роботодавців підходять до нас, адже їм рекомендували нас, як гарант якості, з яким попередньо мали справи.

HWYD: Що відрізняє MAKEBERRY AFFILIATES від решти компаній аналогічного напрямку?

Валентин: Ми завжди працюємо над Win-Win історією, наш FB-трафік дорожчий відсотків на 40 за середньоринковий, але наші гравці приходять і грають в довгу. Це не та історія, коли в перші 2 тижні окуповується і далі не грає – ні. Мова про гравців, які приходять за відчуттями, свідомо за тим, аби просадити гроші.Як це відбувається? Ми прямий рекламодавець WinSpirit і RocketPlay казино, знаємо як з ними працювати, який трафік туди запускати. Як висновок: собі фігню не закуповуємо і зовнішнім рекламодавцям, відповідно, також.

До того ж маємо власну аналітику. На перших порах ми одразу оговорюємо з рекламодавцем, що в разі початку співпраці не на тестовій капі, то ми вас підключаємо до своєї аналітики, де ми бачимо активність гравців, як окуповується трафік, як він виконує kpi, і як він далі живе. Це для того, аби вчасно зупиняти баєрів, воронки, щось переналаштовувати тощо.

HWYD: Які твої подальші плани на майбутнє в складі MAKEBERRY AFFILIATES?

Валентин: Хочу закрити власний гештальт – вибудувати систему, яка працюватиме автономно. Проінтегрувати усі новинки – AI, зробити всі бази, а також розвити баїнг до обсягів, які ми запланували з кількома великими рекламодавцями, які хочуть по 10 млн/місяць від нас трафіку. Ну і на основі 40-50 млн/місяць оборотки – масштабування додаткових відділів. Так свого часу у нас зʼявився власний YouTube продакшн, SEOшка зʼявилася. Хотілося б Tik-Tok запустити нарешті, Twitter, Tg – наразі у нас цих сорсів немає, ми йдемо за класичними сорсами: Google, FB, In-app, трошки SEO. Тож і тут хотілося б захопити трошки більше ринків і з часом зробити MAKEBERRY-2, MAKEBERRY-3… 🙂

Також залишаємо для вас посилання на соціальні мережі MAKEBERRY AFFILIATES:

• Telegram
• LinkedIn