ОФЛАЙН-БІЗНЕС ЗА РАМКАМИ ПАРТНЕРСЬКОГО МАРКЕТИНГУ: ІСТОРІЯ МАРИНИ.

HWYD: Де ти народилися? Розкажи трохи про рідні місця.

МАРИНА: Я народилася під Києвом, у містечку з гарною назвою — Українка. Дуже чудове місце. Там і Дніпро, і річка Стугна, і лісу колись було багато… Зараз, щоправда, замість лісу — будівлі. Але тоді, в моєму дитинстві, це було дуже атмосферне, затишне місце. Невеличке місто, населення — тисяч 14. Але мені здавалося, ніби ми всі — як велика родина. Всі одне одного знають, допомагають, спілкуються.

HWYD: Якою була твоя сім’я?

МАРИНА: Народилася я в скромній родині: тато — військовий, мама — медик. Скільки себе пам’ятаю — батьки постійно працювали. Вони дуже старалися дати мені й моїй сестрі майбутнє. Це були непрості часи, темні, як мені здається, у багатьох із нас. Але батьки зробили все можливе, щоб ми виросли гідними людьми.

HWYD: Яким було твоє дитинство?

МАРИНА:  Я своє дитинство пам’ятаю не дуже чітко. І навіть не можу сказати, про що мріяла чи чогось дуже хотіла. Але є один випадок, який дуже запам’ятався. У мене була сестра — от вона завжди знала, чого хоче. Який подарунок їй потрібен від Діда Мороза, який — від святого Миколая. І ось що цікаво: все, чого хотіла вона — завжди дарували мені. Чому так? Не знаю… Але цей момент дуже глибоко закарбувався в моїй пам’яті.

HWYD: Як тобі давалося навчання у школі?

МАРИНА: Якщо чесно, у школі я вчилася погано. Перші п’ять років — ну, лінива була, нічого не скажеш. Батьків часто викликали до школи, навіть до директора ходили. Але десь у сьомому чи восьмому класі щось у мені перемкнуло. Я раптом зрозуміла: я ж можу більше! І поступово почала вчитися. Уже дев’ятий клас закінчила на відмінно. І з того моменту бажання вчитися мене не відпускає. Навпаки — я досі обожнюю всілякі курси, програми, тренінги. Постійно щось вивчаю, і кайфую від цього щодня.

HWYD: Чи була у тебе дитяча мрія?

МАРИНА:Так, ще з дитинства я мріяла про власний бізнес. Здавалося, що це щось надзвичайно складне, навіть нереальне… Але водночас — пафосне, привабливе. Чесно, я ніколи не вірила, що зможу справді до цього дійти. А зараз я будую щось своє — і це таке рідне, таке справжнє…

HWYD: А який найяскравіший спогад із дитинства залишився з тобою?

МАРИНА: Це, безумовно, моя сім’я. Можу сказати, що в мене було справжнє дитинство. І, мабуть, дитиною я почувалася до років чотирнадцяти. І за це я неймовірно вдячна своїй сестрі, бабусі, батькам… За всі ті моменти — за іграшки, за дитячі майданчики, за сміх. За те, що тоді ще не було тієї важкої відповідальності, яку зараз несуть діти в Україні. Діти, які зростають у час війни… Це зовсім інша реальність.

HWYD: Де ти продовжила навчання після школи?

МАРИНА: Я навчалася у столиці, у рідному Києві. І з того моменту вже Київ не покидала — досі живу тут. Вибір, чесно кажучи, був невеликий. З коледжів розглядала варіанти, які були мені близькі: бухгалтерія, банківська справа, фінанси. Я завжди добре ладнала з цифрами, тому сумнівів у напрямку майже не було. І тут велике спасибі моєму татові — саме він підказав, що варто йти на фінанси, «захопити максимум», як він казав. Я знайшла коледж, склала іспити й вступила на спеціальність «фінансист».

HWYD: Що згадується найяскравіше зі студентських років?

МАРИНА: Найдорожче, що залишилось від тих часів — це друзі. Люди, які й зараз зі мною. Вони тоді дуже вплинули на мене, на мій світогляд, на мої вибори. Коледж і університет навчили мене головному — бути поруч із «своїми» людьми. І я досі дотримуюся цього принципу. На кожному етапі життя я знаходила тих, хто ставав частиною мого шляху — і залишався надовго.

HWYD: Чи доводилось працювати під час навчання?

МАРИНА :Так, я навчалася на контракті, і, пам’ятаю, батькам було непросто тягнути оплату. Тому ще в студентські роки почала підробляти. Зараз у студентів, звісно, більше можливостей, і зарплати зовсім інші. А от моя перша робота — промоутер майонезу (усміхається). Як зараз бачу себе: стою в «Екомаркеті», біля холодильника, три-чотири години, і пропоную людям спробувати майонез. Платили 20 гривень за годину. Але навіть ця маленька робота була для мене важливою — я навчилася цінувати зароблене й бути самостійною.:

Доросле життя

HWYD: Як ти потрапила в сферу iGaming?

МАРИНА: Чесно? Випадково (усміхається). На той момент я працювала фінансистом у компанії й навіть не підозрювала, що таке iGaming. Але десь через рік я почала краще розуміти цю нішу, а разом із тим — і маркетинг загалом. Саме тоді мене це почало захоплювати.
Працюючи фінансистом, я поступово почала вивчати маркетинг, афілійований маркетинг. І згодом зробила перехід на позицію affiliate-менеджера — з надією, що цей напрямок дасть більше можливостей для зростання, ніж фінанси. І, власне, не помилилася.
За досить короткий час я виросла з affiliate-менеджера до Team Lead, потім — до Project Manager’а, керівника партнерської програми, а згодом стала СEO.

HWYD: Чим ти займаєшся зараз?

МАРИНА: Наразі я працюю CMO — директоркою з маркетингу. У моїй команді вже понад 40 людей. Ми займаємося трафіком і всіма інструментами, які з цим пов’язані. Тут я буду скромною — без пафосу. Просто щоденна робота, яку люблю.

HWYD: Ти зібрала команду самостійно?

МАРИНА: Так, повністю з нуля — за рік. І для мене, як інтроверта, це був справжній виклик. Підпустити до себе 40 людей — це було дуже-дуже непросто. Але водночас це і стало точкою росту.
Я, мабуть, відрізняюся тим, що вмію побачити потенціал у кожному. Завжди шукаю в людині її точки росту. І намагаюся йти назустріч, бути просто людиною — не керівником, а людиною.
Моє сильне місце — це побудова процесів із нуля. І в поточній компанії, і на попередньому місці я глибоко розбиралася в усіх аспектах роботи. Коли набираю команду, люди знають: вони завжди можуть на мене покластися. Я підкажу, дам пораду, контакт, знайду рішення. Бо мислення підприємця, C-level працівника — це завжди бачити на крок уперед. І, здається, мені це вдається.

HWYD: Ти володієш мережею кавʼярень. Розкажи, як, коли і за яких обставин виникла ідея.

МАРИНА: Насправді ця ідея завжди жила в мені. Але довгий час я думала: «Я недостатньо розумна, щоб відкрити бізнес… А тим паче — втримати його». І тільки у 2016 році, коли з’явились перші вільні кошти, переді мною постало питання: квартира чи бізнес? І тут я дуже вдячна своєму хлопцеві, який зараз мій чоловік — саме він переконав мене спробувати. Сказав: «У нас все вийде». І так почався наш сімейний бізнес.

HWYD: З чого почали?

МАРИНА: Ми вирішили почати з кав’ярні. І це було щось! Ніякого досвіду. Ми навіть не знали, чим відрізняється еспресо від капучино. Просто за тиждень вирішили купити вже готову кав’ярню разом із командою, яка там працювала. Пам’ятаю першу ніч після покупки: зранку треба відкриватися, а ти нічого не розумієш. Це були шалені півроку, коли ми набивали шишки, вчилися на ходу — не стільки про каву, скільки про бізнес, людей, сервіс. І хоч було страшно, але й дуже захопливо. Перша точка виявилася прибутковою — і ми її з часом продали.

HWYD: Як розвивалась ваша кавова історія далі?

МАРИНА: Через 9 місяців після старту ми вже підписували договір франшизи у Дніпрі — з улюбленою мережею «Fedets Family Bakery». Першою кавʼярнею для нас стала «Франс.уа» на ВДНГ. Ця кав’ярня існує вже 8 років. Вона для нас — як перша дитина: ми її ростили, вкладали в неї душу. І навіть адміністратор, що працював із перших днів, досі з нами.

HWYD: Як ви поєднували все це з основною роботою?

МАРИНА: Було непросто, але якось виходило. Пам’ятаю: вдень я працюю affiliate-менеджером, а вночі варю каву. Це був той період, коли було багато сил, амбіцій і віри в себе.
Зараз я — пасивний інвестор. Бізнесом керую лише в критичні моменти. Один із таких був 24 лютого 2022 року — перший день повномасштабної війни. Я провела його в кав’ярнях, закриваючи їх, переживаючи все разом із командою. Кав’ярні тоді стали для мене точкою опори.

HWYD: Що дало тобі це підприємництво?

МАРИНА:Найголовніше — впевненість у собі. Саме в кав’ярнях я навчилася відчувати людей, бачити їхній потенціал, вкладати в них. Цей досвід дуже допомагає мені і зараз — і під час найму, і в управлінні командами. За майже 10 років я відкривала й закривала близько 20 кав’ярень і пекарень. Було всяке — і прибутки, і збитки, і нерви, і сльози, і шалена радість.  Зараз залишилося три об’єкти — зате якісні, стабільні, перевірені.

HWYD: Чи плануєш масштабувати бізнес?

МАРИНА: Ні, масштабувати саме кавовий бізнес — не думаю. Зараз більше думаю про диверсифікацію. За останні три місяці з’явилось кілька нових ідей і проєктів, які запускаю з нуля. Сподіваюся, скоро буде чим поділитися, але поки це — NDA.

HWYD: Що порадиш тим, хто тільки мріє про власну справу?

МАРИНА: Пробуйте. Робіть помилки. Втрачайте гроші — і не шкодуйте їх. Починайте знову. Та посміхайтеся. Як сказала Ярослава Гресь у виставі «Синя сукня»: «Не потрібно здаватися. Тільки вперед — і тоді точно все вийде».