В МАТЕРИНСТВО НА ПІКУ КАРʼЄРИ: НАДИХАЮЧА ІСТОРІЯ ВІКТОРІЇ МАСЛОВОЇ ПРО РІШЕННЯ ЗАЛИШИТИ AFFHUB ТА ПРИСВЯТИТИ СЕБЕ РОДИНІ

HWYD: Розкажи про своє дитинство. Де, коли, в якій родині ти народилася?

Вікторія: Я народилася в маленькому, але чудовому місті черешні й моря — Мелітополі. Коли мені було 5 років, ми з мамою переїхали до Дніпра, де я провела своє дитинство та юність. А у 2019 році переїхала до Києва — саме там почалося моє знайомство з арбітражем.

HWYD: Ким мріяла стати, коли виростеш?

Вікторія: Чесно кажучи, нічого конкретного не пригадую. Як і більшість дівчаток, хотіла бути то лікаркою, то ветеринаркою, то гімнасткою.

HWYD: Опиши свій найяскравіший спогад з дитинства.

Вікторія: Важко виокремити щось одне, але, напевно, один із найприємніших спогадів — це коли мені подарували спочатку собаку, а потім котика. Я дуже люблю тварин і тоді прямо мріяла про них. Пам’ятаю, що відчувала себе найщасливішою дитиною у світі. До речі, кіт досі живе зі мною — йому вже 20 років, і, здається, у нього ще як мінімум 10 попереду.

HWYD: Як навчалася в школі? Які предмети любила, а які — ні?

Вікторія: Дуже любила англійську, історію, українську літературу. А от фізику й геометрію терпіти не могла. Мені пощастило з вихованням — мама ніколи не змушувала мене вчити те, що мені не подобалося. Але для неї було важливо, щоб оцінки були хорошими, тому вже у 5–6 класі я навчилася й списувати, й домовлятися з учителями, й справляти гарне враження. Ці навички мені дуже допомогли і в студентські роки, і в дорослому житті. Вміти досягати свого — іноді важливіше, ніж зазубрювати те, що тобі не потрібно.

HWYD: Де навчалася? Який найяскравіший спогад з цього періоду?

Вікторія: Я навчалася на факультеті міжнародних відносин за спеціальністю HoReCa — управління туристичним, ресторанним та готельним бізнесом. Навчання було легким і цікавим. Мені дуже пощастило з групою, викладачами та самою атмосферою. Мій улюблений викладач на першому занятті сказав: «Університет — це місце, де потрібно заводити знайомства та формувати зв’язки. Знання можуть задобитися, а можуть і ні. А от люди — точно.» Я повністю з ним згодна.

HWYD: Чи працювала за спеціальністю? Які були перші роботи?

Вікторія: Так, моя перша робота — це івент-агенція, де ми організовували міські фестивалі та конференції. Згодом ми перейшли у проєкт, який займався проведенням конференції IT Forum — вона була відомою у сфері IT, з іноземними спікерами та великою експозоною. До речі, саме на цьому форумі вперше презентували проєкт “Дія” разом із Михайлом Федоровим.
Я працювала з дуже талановитими людьми, які надихали мене не боятися викликів і створювати круті речі навіть без досвіду. Саме там я навчилася відповідальності, вмінню швидко реагувати на кризи й не боятися складного.

Особливо вдячна моїй керівниці — Надії Кузьмичовій. Зараз вона — заступниця міністра освіти й науки. Пишаюся, що мала можливість із нею працювати.

HWYD: Розкажи, як ти потрапила у сферу й коли це сталося?

Вікторія: Це сталося в березні 2020 року. Як і багато хто з нас, — випадково. У мене вже був офер в один ІТ-проєкт, але я вирішила все одно піти на співбесіду, яка була вже призначена. І там стався match — з Олею Сапоговою, яка проводила співбесіду в Affhub. На той момент проєкту не було й року, але Оля так закохано про нього розповідала, що я, здається, прямо там і закохалась у нього теж. Мене зачепила атмосфера компанії Everad, енергія Олі, і ще той факт, що вона — теж з Мелітополя. Це був знак: дві дівчини з Мелітополя в Києві можуть зробити щось дійсно круте. Так і сталося.

HWYD: За яких обставин ти очолила Affhub?

Вікторія: У грудні 2021 року. Оля пішла з проєкту робити щось нове, і звільнилося місце. Тоді CEO Everad — Олександр Ясюкович — зробив мені нову пропозицію стати головою проєкту. На той момент я вже була тімлідом і, напевно, мала найбільше досвіду серед колег.

HWYD: Скільки років ти присвятила Affhub?

Вікторія: Майже 4 роки.

HWYD: Що найяскравішого можеш згадати про Affhub за цей час?

Вікторія: Я не працювала там жодного дня у класичному сенсі — бо це було більше, ніж робота. Ми жили проєктом. У нас була команда, яка дійсно любила те, що робить. Чи було складно? Так, дуже.
Я стала керівницею напередодні великого виклику — ми провели один івент, і почалося повномасштабне вторгнення. Через 5 місяців ми організували перший івент в Україні у військовий час, ввели новий формат — благодійні аукціони. Ми співпрацювали точково з бригадами, з військовими.Я пам’ятаю, що на перший такий аукціон я знайшла військового просто в магазині, ми разговорились і він запропонував лот на аукціон. Ми змогли тоді їм закрити збір на машину.
Ми робили івенти без світла й води — на генераторах, які шукали за лічені години до початку, бо вночі перед івентом було масоване бомбардування. Ми провели конференції за кордоном для тих, хто був змушений виїхати. Організували онлайн-конференцію, яку дивилися 20 тисяч людей наживо — під час вимкнень світла, пожежі в прямому ефірі й загрози балістики.

За півтора роки ми зібрали близько 5 мільйонів гривень на допомогу ЗСУ та волонтерам. Ми робили це тому, що щиро вірили в проєкт і в те, що все можливо. І, найголовніше, — тому що були командою, яка може все.

Найяскравіше в ті часи — це люди. Команда, яка створювала івенти з душею, любовʼю й безмежною самовіддачею.

HWYD: Що ти туди привнесла особисто?

Вікторія: Я була керівницею, тож по факту — відповідала за все: від ідеї до реалізації, від зустрічі гостей до операційного менеджменту. Мої основні задачі оцінка рентабельності проєкту, аналіз економіки, бюджетування, пошук і залучення нових партнерів, маркетинг та розвиток екосистеми проєкту.

Особисто я вважаю своїм головним досягненням — збільшення економічної ефективності проєкту в кілька разів, розширення географії, а головне — побудову сильної команди. Кожну позицію я закривала довго, по 2–3 місяці. Напевно, рекрутери мене не дуже любили — бо “всі не ті”:)  Але я закривала вакансії “своїми” людьми — тими, хто показував результат, прагнув до розвитку й не просто “виконував задачі”, а жив проєктом 24/7.

До речі, у нас досі є робочий чат — ми там переписуємося, ділимося особистим і професійним. В Affhub залишився лише один учасник із моєї команди — Жека, решта вже пішли далі. Але ми досі тримаємо зв’язок. Особливо радію карʼєрному зростанню Артура Борисенка, Аліни Балич та Вікторії Оніщенко — дуже ними пишаюся.

HWYD: Чи слідкуєш за життям Affhub зараз?

Вікторія: Так, звичайно. Я підписана на соцмережі проєкту. Це такий пласт життя, це не можна просто забути. Слідкую і бажаю щоб проект зростав і став з кожним днем ще крутішим. Аffhub – як на мене найкращій маркетинг проект, що є у нашій сфері. Не можу не сказати про благодійні ініціативи проекту, Affhub – чудовий приклад як зараз має виглядати свідомий бізнес в Україні.

HWYD: Що, на твою думку, змінилося в компанії зараз?

Вікторія: Мені важко сказати об’єктивно — я ще не була на нових івентах. Але, судячи з активності в медіа, на YouTube, в івентах — змінилася стратегія, з’явилося нове позиціонування. Це інший етап. Думаю, нова керівниця і її команда створили власну атмосферу.

HWYD: Що стало причиною твого відходу?

Вікторія: Все просто — моє бажання. Я віддала проєкту понад 4 роки, відчувала, що починаю вигорати.
Зрозуміла: час іти далі. Я дала проєкту все, що могла. І отримала все, чого прагнула. Я виросла.

HWYD: Як далося тобі рішення піти?

Вікторія: Важко. Я думала про це понад пів року. Потім сказала своєму керівнику. А після цього ще працювала близько 4 місяців. Команді сказати було найважче — повідомила за два місяці до виходу.
Але я впевнена — пішла вчасно. Про те, як зі мною прощалася команда — це можна окремо статтю написати))) Це були чудові, насичені 4 роки, неймовірний досвід і щастя від того, що я робила.

HWYD: Зазвичай зараз з соцмереж пропагують кар’єрний шлях жінкам, і у мегаполісах дійсно великий відсоток жінок обирає кар’єру. Що стало твоєю мотивацією поставити на перше місце родину?

Вікторія: Я б сказала трохи інакше: на першому місці в мене — самореалізація. Але в різних сферах: як керівниці, як дружини, як мами. Усьому свій час. Коли я зрозуміла, що настав момент залишити Affhub, переді мною постало питання: або йти з головою в новий проєкт, або — дитина. Ми з чоловіком разом ще зі школи, тож тема материнства була давно на часі. Порадившись із ним, я вирішила більше не відкладати.

HWYD: Як тобі дається материнство?

Вікторія: Я дуже цього хотіла. Ми готувалися, я все планувала. Розуміла, що буде складно — але насправді все виявилося набагато простішим, ніж очікувала. Материнство — це неймовірний період. Стільки любові, гармонії, щастя в мене ще ніколи не було. Тут дуже важливу роль відіграє мій чоловік — він чудовий батько. Ми народжували разом. Він був зі мною весь час, у пологовому, поруч — і для мене, і для дитини. Першу ніч він провів на стільці біля ліжка з синомна руках. Це справжній прояв любові. Ці моменти — назавжди в моєму серці. Зараз нашому синові 9 місяців — і в нього найкращий тато, який повноцінно залучений у кожен аспект його життя.

HWYD: Розкажи про дитинку: хто у вас, як назвали, як виховуєте, які цінності закладаєте?

Вікторія: Я завжди мріяла про хлопчика — і народила сина. Назвали його Михайло.
Як і кожна мама, я вважаю, що в мене найкращий і найщасливіший син 💛 Про цінності ще рано говорити — йому лише 9 місяців. Але я точно знаю одне: я хочу, щоб він був щасливим. А який шлях він обере — це вже його вибір. Ми завжди будемо поряд. Я не хочу виховувати “зручного” хлопчика. Я хочу виховати “незручну” людину — ту, що знає, чого хоче, не боїться бути собою і має внутрішній стрижень.

HWYD: Чим ти займаєшся зараз? У декреті, чи вже працюєш?

Вікторія: Бути мамою — це, без перебільшення, робота 24/7. Але це найприємніша робота у світі 💫
У нас є няня, тож я можу дозволити собі кілька годин на день на свої справи. Я активно займаюся своїм здоровʼям. За вагітність набрала 25 кг — уже все скинула, навіть трохи більше. Але робота над собою триває. Ходжу в зал, займаюся з тренером, проходжу масажі, доглядові процедури. Нещодавно почала грати у великий теніс — це стало справжньою пристрастю! (І ні, падл не зайшов 😄) Ще я відновила заняття англійською — мозок теж потребує навантаження. Але, звісно, 90% мого часу займає материнство — і це чудово. Повернення до роботи — заплановане. Завершу грудне вигодовування — і з новими силами повернуся в сферу.

HWYD: Чи сумуєш за Affhub?

Вікторія: Так, сумую. Але не “по роботі” — а по людям, по атмосфері, по двіжу, іноді навіть за Click Up, але не сильно)  Це не печаль, це приємна ностальгія.

HWYD: Чи побачимо тебе ще на конференціях?

Вікторія: Однозначно! Думаю, вже на наступному Affhub буду.
Я дуже скучила за всіма 💛