ЗА ЛАШТУНКАМИ ПАРТНЕРСЬКОГО МАРКЕТИНГУ: ІСТОРІЇ ЖИТТЯ НАСТІ, ТАНІ ТА МАШІ З 1WIN PARTNERS!

HWYD: Розкажи про своє дитинство.

Анастасія: Я народилася у м. Пирятин 23.08.99 р., але все життя прожила в Києві. Зростала в звичайній родині: мама, тато та молодша сестра. Батьки працювали на державному виробництві, і, як це часто бувало в ті часи, я не так вже й багато часу проводила з ними — робота забирала більшу частину їхнього дня. Але для мене це було нормою, адже так жили всі навколо. Моє дитинство було таким, як у багатьох: простим, звичним і без зайвих надмірностей. Один із найтепліших спогадів дитинства — мої дні народження. Вони завжди були особливими, адже мама щоразу вигадувала щось цікаве, щоб зробити цей день незабутнім. Думаю, саме від неї мені передалися організаторські здібності. Ще один цікавий факт: у мого тата день народження в той самий день, що й у мене. Ми обидва Леви, тож уявіть, наскільки це був виклик — зробити так, щоб я почувалася по-справжньому особливою. Але мама завжди справлялася, і кожен мій день народження залишався чарівним.

З дитинства я чітко знала, що хочу бути менеджером-керівником. Робота з людьми — це однозначно моє, і я відчувала, що саме в цій сфері зможу реалізувати себе повністю. Але водночас мене завжди приваблювала творчість. Як запасний варіант, я навіть розглядала можливість стати викладачем хореографії. Танці, рух, самовираження — це було близько моєму характеру, але зрештою прагнення організовувати, вести за собою й працювати з командами перемогло.

Школу я любила, особливо з 8 класу, коли почала активно брати участь у всіх подіях. Я завжди була в центрі уваги, організовувала заходи, керувала виступами, брала участь у КВК, танцях, змаганнях. Навіть обіймала “посаду” міністра культури в шкільному самоврядуванні. Мені завжди хотілося змінювати щось, придумувати нове, і саме школа допомогла мені розвинути лідерські якості. Що стосується навчання, мені подобалося все, що пов’язане з літературою, історією, правознавством, біологією та хімією — це було “моє”. А от математика та фізика ніколи не викликали особливого інтересу. Я їх розуміла, але вони здавалися мені нудними, бо я чітко знала, що вони не знадобляться мені в житті. Якщо виділити найулюбленіший предмет складно, а от той, що зовсім не подобався, просто — це точно фізика!

Я була надзвичайно активною у шкільному житті та брала участь у всьому, що тільки можна було! Окрім команди КВК, на моєму рахунку культурні заходи, концерти, спортивні змагання — всюди була моя ініціатива й енергія. Також брала участь в олімпіадах, особливо з біології, географії та української мови. У мене зібралося багато дипломів, медалей та похвальних листів — кожна перемога давала мені ще більше мотивації рухатися вперед. Мені завжди подобалося виділятися, а дух конкуренції для мене — як двигун. Це те, що заряджає мене працювати ще краще й досягати більшого.

Окреме місце в моєму житті займали танці — це було не просто хобі, а справжня пристрасть. Я професійно ними займалася, і, звичайно, вони забирали більшу частину мого вільного часу. Але це було того варте: я здобувала перші місця, брала участь у змаганнях, їздила за кордон. Танці не тільки допомагали мені розвантажитися й відволіктися, а й загартували мій характер, навчили дисципліні, витривалості та вмінню йти до своєї мети.

HWYD: Який шлях ти обрала після закінчення школи?

Анастасія: Я вступила до Київського національного університету будівництва та архітектури. У моїй сім’ї дядько займався будівельним бізнесом, і я бачила, наскільки це перспективна сфера. Тому вирішила вступити на кафедру менеджменту, адже точно знала, що хочу керувати людьми. Проте вже через пів року зрозуміла, що ефективне керівництво без глибоких практичних знань неможливе. Тож я вирішила отримати ще одну освіту й вступила на спеціальність інженера. У результаті я здобула дві вищі освіти й закінчила навчання з червоним дипломом. Це був виклик, але водночас величезний досвід, який заклав міцний фундамент для майбутньої кар’єри.

Студентські роки — це одні з найкращих періодів у моєму житті. Я знову була в центрі уваги, стала старостою, і мене знали всі — від ректора до завідувача кафедри. Найбільше запам’яталося те відчуття, коли тебе не просто знають, а сприймають як свою. Наприклад, коли викладачі запрошували на борщ у себе на кафедрі — це було справжнє визнання. Кожен день був новою історією. Студентське життя вирувало, і в цьому була його особлива магія.

HWYD: Зі скількох років ти почала працювати? Що до цього спонукало?

Анастасія: Я завжди прагнула незалежності, тому перші спроби заробити з’явилися ще в дитинстві. Я збирала ягоди й овочі, продавала їх, а ще колекціонувала наклейки й перепродавала їх у класі. Пізніше почала допомагати однокурсникам — писала курсові та дипломні роботи.

Але якщо говорити про більш усвідомлену роботу, то з 17 років я вже чітко розуміла: мені потрібен досвід, і чим швидше я його отримаю, тим краще. Тому саме в 17 я почала офіційно працювати, роблячи перші серйозні кроки до самостійності та професійного розвитку. Але, ніби, пригадую, що на свій перший заробіток я купила подарунок мамі!

HWYD: Як, за яких обставин і коли ти потрапили у 1win Partners UA?

Анастасія: Одного дня я вирішила, що хочу спробувати щось нове, адже робота проджект-менеджером в ІТ вже не викликала в мене інтересу. Я подала своє резюме, і зі мною зв’язалася дуже приємна HR. З перших хвилин нашого спілкування все стало зрозуміло, тож я без вагань приєдналася до команди. Відтоді я тут уже багато років і щаслива, що свого часу зробила цей вибір.

Якщо виділити основні моменти, то до спектру моїх обов’язків входить:

• Робота з мерчем, CRM-системою та складами.
• Взаємодія з партнерами та розвиток партнерських відносин.
• Розробка та реалізація стендів.
• Організація заходів, івентів, тімбілдингів та корпоративів.
• Координація команди та стратегічне планування.
  Впровадження ефективних бізнес-рішень для зростання компанії.
• Я відповідаю за комплексний підхід до управління та розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів, що сприяють масштабуванню компанії.

HWYD: Яке твоє найбільше досягнення у складі 1win Partners?

Анастасія: Моє найбільше досягнення — це те, що я продовжую розвиватися, відкривати нові можливості та залишаюся вірною собі, незважаючи на виклики життя. Я впевнена, що наші найбільші досягнення ще попереду. Але на сьогодні я пишаюся тим, що про нашу компанію знають усі, наші стенди вважаються найкращими й навіть стають зразком для конкурентів, а наш мерч став еталоном, який хочуть отримати всі. Це підтверджує, що ми створюємо якісний продукт і задаємо високі стандарти в індустрії.

HWYD: Про що ти мрієш?

Анастасія: Як і для всіх українців, моя найбільша мрія зараз — це закінчення війни. Хочу, щоб кожен мав можливість відчувати себе в безпеці у своєму домі, будувати майбутнє без страху та жити у мирній, вільній країні.

HWYD: Твоє guilty pleasure: чим балуєш себе, від чого кайфуєш?

Анастасія: Моє guilty pleasure — це все, що дарує сильні емоції та незабутні враження. Особливо я кайфую від подорожей, нових місць, несподіваних пригод і всього, що дає заряд адреналіну. Це те, що наповнює життя яскравими моментами та змушує відчувати себе по-справжньому живою! Я не люблю сидіти вдома, тому найкращі вихідні – це активні вихідні! Обожнюю досліджувати щось нове, тому мене рідко можна зловити вдома! Ну і, звичайно, це зустрічі з друзями та час з родиною.

HWYD: Озираючись назад і зустрівши себе маленьку 10-річну, що б ти собі сказала?

Анастасія: Настюша, не звертай уваги на чужу думку. Йди вперед, незважаючи ні на що! Став чіткі цілі, фокусуйся на головному й вір у себе. Ти неймовірна, і в тебе все обов’язково вийде!

HWYD: Розкажи про своє дитинство.

Маша: Взагалі я народилася в Запоріжжі, але зі своїх двох рочків мешкаю в Києві, тож вважаю себе цілком і повністю киянкою ☺️ Моя родина – тато, мама та старший брат, проте ми дуже тісно спілкуємося з іншою ріднею, яка дуже велика і всіх і не перерахуєш. Тож родина в мене велика! Мабуть, саме через це в мені завжди виховували та розвивали відчуття сімейних цінностей. А ще мене з дитинства привчили ніколи не брехати, хоча інколи в дитинстві і доводилося, аби батьки не сварили (як мені здавалося на той момент, це могло врятуватти).
Найяскравіший спогад з дитинства – мабуть, дача моїх бабусь у Запоріжжі, смажена картопля, купа друзів у дворі та домашні пиріжки. Саме так я проводила свій час в дитинстві щоліта.

Щодо мрій – то я завжди мріяла стати знаменитістю: то співачкою, то акторкою, ну а вже в моєму підлітковому віці почали набирати популяярність ютуб-блогери, тож і блогером я теж мріяла бути.

У школі я вчилася нормально: не погано і не відмінно. Інколи прогулювала, звісно, і від цього страждали мої оцінки, але це навчило мене завжди знаходити варіанти вирішення проблем. Утім ходити до школи я любила – я дуже соціалізована, і мені подобається знаходитися довкола людей, тож у школі я завжди знаходила, з ким потоваришувати. Серед предметів я найбльше любила англійську мову, а от фізику ненавиділа, хоча коли виходило розв’язати задачку, – тоді тимчасово цей предмет не ставав таким уже й нестерпним))

У часи моєї шкільної освіти, мабуть, ледь не усі брали участь у «Кенгуру» – я не була винятком. До того ж мене делегували на районні олімпіади з англійської та німецької. Траплялося й таке, що я посідала призові місця. А ще я була чірлідеркою і виступала разом із командою дівчат на усіх шкільних змаганнях.

А куди я тільки не ходила окрім школи) І теніс, і танці, і гімнастика… Навіть курси скорочитання) Гуртків у моєму житті було дуже багато, та довше за все я затрималася на художній гімнастиці та великому тенісі .

HWYD: Який шлях ти обрала після закінчення школи?

Маша: так сталося, що після школи я вступила до Києво-Могилянської академії на соціолога, проте з часом усвідомила, що соціологія – не моє. Тому закінчувала я вже Київський національний економічний університет за спеціальністю «Маркетинг».

На жаль, зі студентських років я маю не так багато спогадів, адже це були часи горезвісного коронавірусу, тож ледь не все моє навчання пройшло дистанційно.

HWYD: Зі скількох років ти почала працювати? Що до цього спонукало?

Маша: Ще з дитинства мене часто запрошували попрацювати моделлю, пізніше у підлітковому віці я відкрила свій невеликий онлайн-магазин одягу, а з 17 років почала вести SMM для різноманітних кафе, що згодом і привело мене в нашу сферу та PR зокрема. Перші гроші я заробила, здається, років у 8-9 – фотографувалася для магазину дитячого одягу, а всі зароблені кошти витратила на настільний годинник для тата.

HWYD: Як, за яких обставин і коли ти потрапили у 1win Partners UA?

Маша: У 1win Partners я працюю практично рік. До того, як прийти у компанію, я завжди помічала, які у 1win Partners круті стенди на конференціях. А ще мерч і маркетинг в цілому – це мене надихнуло шукати варіанти перейти до цієї команди. І так, на щастя, і сталося. Я опинилася в компанії на позиції PR менеджера, намагаюся підтримувати позитивний імідж компанії на ринку, а також розробляю різноманітні рекламні кампанії, аби про нас говорили всі, також ініціюю різноманітні колаборації, за які топлю обома руками.

Упевнена, моє найбільше досягнення в компанії ще попереду, проте я щаслива, що працюю саме тут – у компанії, про яку всі знають і яка на слуху у кожного. Далі тільки більше!

HWYD: Про що ти мрієш?

Маша: Найбільша мрія – аби якнайшвидше закінчилася війна! Хочу, щоб усі мої близькі люди зібралися разом, і у нас в країні нарешті наступив мир.

HWYD: Твоє guilty pleasure: чим балуєш себе, від чого кайфуєш?

Маша: Якихось guilty pleasure у мене немає) Кайфую від своєї роботи і справи, якою займаюся.

HWYD: Озираючись назад і зустрівши себе маленьку 10-річну, що б ти собі сказала?

Маша: Вcе завжди на краще! Це варто пам’ятати кожному)

HWYD: Розкажи про своє дитинство.

Таня: Я народилась 7 листопада, чомусь, усім не подобається цей факт, бо я скорпіон, і всі окрім мене впевнені, що я повністю асоціююсь з цим знаком. Але я у гороскопи не вірю. Сама я з Кропивницького, раніше Кіровоград. Це не велике, але доволі симпатичне місто. Але для мене там було занадто тісно.

У мене доволі дружня родина, і дитинство проходило яскраво та насичено. Сімʼя дуже часто збиралась разом та влаштовувала обіди та вечері. В нас завжди було багато традицій, які і дозволяли нам зібратись разом якомога частіше. В мене було безліч хоббі, дуже багато іграшок, здається, для них можна було виділяти окрему кімнату.

Найтепліший спогад з дитинства – момент, коли я була в гостях у бабусі, мені зателефонувала мама та повідомила, що вдома на мене чекає сюрприз і час повертатись. Я приїхала додому, а там на мене чекав подарунок – маленьке цуценя, карликовий пудель. Він був розміром з кошеня, повністю білий, а вушка кольору кави з молоком. Я дуже мріяла про собаку і була щаслива, що нарешті в нас вдома зʼявився хвостик.

Щодо професії, то я хотіла бути моделлю, журналістом, психологом, гімнасткою і навіть кухарем молекулярної кухні. Як тільки дізнавалась про щось достатньо багато, мені починало здаватись це нудним, і я шукала щось цікавіше. Про кухаря молекулярної кухні не жарт. Памʼятаю, як мама мені роздрукувала книгу рецептів, яку я вичитувала.

Я не любила школу з перших класів) Дуже не любила рано прокидатись. А у старших класах я була справжнім бунтарем. Я була за справедливість і завжди давала відпір усім учителям, які хоч трохи дозволяли собі спілкуватися з учнями у грубій формі. А ще я обожнювала сперечатись, відстоювати свою думку. Я обожнювала право, мені було дуже цікаво дізнаватись про закони та вирішувати по ним задачки. А більш за все я не любила математику та німецьку, мені просто не подобались вчителі, і я дуже часто прогулювала. Шкільні роки – окрема сторінка життя, де я була бунтарем

Утім я навіть відвідувала якісь олімпіади і десь лежать дипломи, але вже не згадаю, з яких саме предметів. Але я постійно малювала шкільні плакати на усі свята.

Найдовше я займалась у музичній школі – 8 років фортепіано. Закінчила і була цьому дуже рада, бо це була школа після школи зі своїми уроками. Також відвідувала малювання. А ще був гурток, на якому були різні творчі напрямки: ліпка, малювання, бісероплетіння. А зі спорту з дитячого садка займалась танцями, потім художньою гімнастикою трохи більше року, але отримала травми, тому не могла відвідувати змагання, а отже і перестала займатись, тому що мені хотілось перемагати))

HWYD: Який шлях ти обрала після закінчення школи?

Таня: У мене дві вищі освіти. Перша за фахом – перекладач. Я вступила у приватний університет, тому що моя школа була з акцентом на мови, я вже вивчала англійську, німецьку, польську. Я вирішила переїхати в Київ, тому просто обрала будь-який універ. Друга вища освіта юридична – в академії НАВС. Я дуже хотіла туди потрапити, Але на денній формі навчання треба було б жити в казармі. Батьки були не дуже раді, але я, вже будучи на 2 курсі першого універу, вступила туди на заочну форму навчання і не пошкодувала. Мені дуже подобалось, я писала статті і навіть опублікувала одну. Зараз вже якраз завершила магістратуру, місяць назад склала іспити.

Студентське життя було сповнене теплих моментів – складно щось виокремити, однак, напевно, нйтепліший спогад – це один з днів, коли моя подруга приїхала до мене в гості з іншого міста, і ми гуляли всю ніч, багато говорили, сміялись, а потім зустрічали неймовірний світанок. Чомусь, для мене цей спогад дуже яскравий, і я досі памʼятаю, цей момент ідеально.

HWYD: Зі скількох років ти почала працювати? Що до цього спонукало?

Таня: З 17 років. Я вже казала, що була дуже наполеглива?) Батьки не хотіли, щоб я жила у гуртожитку, були проти, щоб я працювала і хотіли, щоб я навчалась. І мама сказала, що я не влаштуюсь на роботу, тому що я неповнолітня. Я сказала, «ще побачимо!» і поклала слухавку. Раніше так не робила ніколи. Через годину я вже знайшла роботу, зателефонувала батькам, розповіла. Вони були в шоці, і ми посміялись з цього. Але батьки хотіли, щоб я більше побула у дитинстві, а не працювала.

На свої перші зароблені гроші я зняла квартиру, бо батьки таки були праві щодо того, що я не зможу жити у гуртожитку – там я прожила менше місяця, навіть речі не розклала.

HWYD: Як, за яких обставин і коли ти потрапили у 1win Partners UA?

Таня: Дві мої подруги працювали у 1win Partners. Я шукала для себе нові пропозиції і одного дня отримала два оффери: у першому запропонували керувати маркетинговою агенцією повного циклу, а від 1win Partners – на позицію affiliate manager, на той час, я у маркетингу була вже 4 роки, тому вирішила спробувати для себе щось нове і не помилилась. А зараз повернулась до маркетингу та займаюсь SMM та PR.

Я відповідаю за соціальні мережі та піар компанії, якщо коротко. Насправді, складно описати тезисно задачі. Зараз у мене дуже цікава робота, я просто в захваті. Найбільше, що мені подобається, можливість реалізації крутих ідей з неймовірною командою, яка завжди підтримує. Уявіть, коли ваші ідеї оживають, і ви отримуєте неймовірний фід. Особливо, коли інші кажуть, що хочуть зробити, як у 1win.

Напевно, моїм найбільшим досягненням у житті є те, що я навчилась чути себе і завжди робити те, що хочеться. Жити по-справжньому, а не вішати ярлики «так треба». Що ж до досягнень у компанії, то тут залюбки б поділилась детялями але вибачте, NDA. Думаю, найбільше досягнення лише попереду, не планую зупинятись на досягнутому)

HWYD: Про що ти мрієш?

Таня: Білий будинок із блакитними вікнами з видом на річку, аби я могла малювати. Насправді у моїй голові є картинка ідеального майбутнього, мабуть, як і у всіх. Та я не впевнена, що хочу її здійснювати, адже не впевнена чи хочу я цього насправді. А з такого, що найпростіше реалізувати – хочу собаку породи малінуа, чекаю на підходящі обставини.

HWYD: Твоє guilty pleasure: чим балуєш себе, від чого кайфуєш?

Таня: У мене є вішлист усяких штучок, які я хочу зробити, спробувати або придбати, там просто купа всього і моє «хочу» ніколи не завершується. І я постійно закриваю цей вішліст.

HWYD: Озираючись назад і зустрівши себе маленьку 10-річну, щоб Ви собі сказали?

Таня: Ти зустрінеш багато людей, та не всі вони залишаться з тобою назавжди – і це прекрасно. Інколи друзі йтимуть, але натомість з’являтимуться нові. Головне – займайся тим, що тобі подобається і не бійся помилятися. Те, що зараз здається важливим і страшним, потім перетвориться просто на смішну історію.

За кожною людиною стоїть її власна унікальна історія! Саме цей життєвий досвід із присмаком теплих спогадів з дитинства і привів Таню, Настю та Машу до сфери партнерського маркетингу. І хоча історії різні, обʼєднує їх одне – щирий захват від улюбленої справи! Готуючи цей матеріал, ми мали на меті показати на прикладі дівчат, що за кожним успішним кейсом стоять справжні люди – з бабусиними пиріжками, мріями про собаку чи безсонними ночами над дипломними роботами. Надихайтеся, і мерщій до своєї мети! Як це колись зробили героїні нашого інтервʼю.

Редакція HWYD Media